Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

ІМОВІРНИЙ, ЙМОВІРНИЙ, ВІРОГІДНИЙ

коли вживати вірогідний, а коли – ймовірний? Дехто сприймає ці прикметники як синоніми й помилково пише: “Мені про те відомо з імовірних джерел”; “Таке припущення – вірогідне”. А треба написати навпаки: в першому реченні – вірогідних, у другому – ймовірне. Вірогідний – цілком правдивий, достеменний, перевірений; який не викликає сумніву. “Найбільш вірогідними є відомості Геродота про найближчі до Ольвії території” (з “Нарисів стародавньої історії України”), “Всю ніч Галя думала, як сказати матері про те, що вона вирішила. Вигадувала різні причини. І всі вони здавалися їй такими вірогідними” (Юрій Мокрієв). Імовірний (ймовірний) – той, що його можна тільки припускати; можливий. “Страховище, безумовно, було дніпровським собакою. Або, може, величезним сомом. Останнє більш імовірне” (Олесь Донченко). Крім того, це слово означає ще “довірливий”. “Імовірний він дуже: найбрехливішому брехунові ладен зараз повірити” (Словник за редакцією Агатангела Кримського).
Ещё