Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

ВІДВЕРТАТИ, ВІДВОЛІКАТИ, ВІДВОЛІКАТИСЯ 1, ЗВОЛІКАТИ

1. Чи можна вважати синонімами дієслова зволікати і відволікати? Значення цих лексем збігається лише частково. Зволікати – 1. (кого, що). Стягувати, збирати в одне; скидати з когось щось і т. ін. “То вся троянськая станиця взялася мертвих зволікать” (Іван Котляревський). 2. (з чим, що і без додатка). Повільно щось робити; затягувати виконання, здійснення чогось. Зволікати з відповіддю, зволікати сівбу. Відволікати. Вживається переважно в прямому значенні – відтягувати. “Я вже живосилом одволокла Катрю від дверей” (Марко Вовчок). Не бажано послуговуватися такими словами і зворотами: відволікати від справи, не відволікайте мене, відволікти й заспокоїти тощо. Краще в цьому разі вживати вислів відвертати увагу. Не відвертайте моєї уваги від справи. 2. Відвертати – відволікати – відволікатися Дієслова відвертати, відвернути, крім прямого значення, часто вживаються в переносному, передаючи зміст “спрямовувати чиюсь діяльність, увагу в інший бік”. “Якби хоч жестом відвернув від дум важких увагу” (Петро Дорошко). На відміну від них відволікати, відволікти в літературній мові, як правило, використовуються в прямому значенні – “відтягати, відтягти”. “Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх” (Марко Вовчок). У розумінні “відвертати, відвернути увагу” послуговуватися цими дієсловами не бажано. Тому й недоречні в тексті, скажімо, такі словосполучення: відволікати від справи, відволікати від пошуків, не відволікайте мене, відволікти й заспокоїти її і т. ін. Застосування зворотних дієслів відволікатися, відволіктися в цьому значенні теж не завжди вмотивоване: не час відволікатися на спогади, відволікатися від діла, відволікатися від своїх думок тощо (краще відриватися, відвертати свою увагу чи под.).
Ещё