НЕМАЛО, БАГАТО, ЧИМАЛО

Слово чимало виражає поняття кількості, міри, часу. Складається воно з питальної частки чи і прислівника мало. Ще наприкінці ХІХ ст. словники подавали його як сполучення: кожна частина писалася окремо. Очевидно, сформувалося з риторичного ствердного запитання: “Чи мало було?” (“Хіба мало?”) в розумінні “Цілком достатньо”. Наприклад: “О-о жінко! – каже Тиміш, – се в тебе десь огневі сльози! – Бо гіркі, Тимоше! А чи мало я їх виплакала!” (Марко Вовчок). Порівняно із синонімом багато, що вживається в будь-якому тексті – від офіційно-ділових паперів до фейлетона, сфера застосування лексеми чимало вужча. Це передусім розмовний стиль. Входить також до усталених фразеологічних зворотів. Ковтнути чимало лиха (горя і т. ін.); перепсувати чимало нервів; чимало води збігло (утекло). Отже, наявність синонімічного ряду (багато, чимало, немало) дозволяє передавати різні відтінки думки, уникати небажаної одноманітності мовлення. “Маємо чимало вже матеріалу для збірника, особливо віршів багато” (Михайло Коцюбинський).

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик») 

НЕМАЛОВАЖНО →← НЕМА НІ ТІНІ СУМНІВУ

T: 0.063412134 M: 3 D: 3