ЗАЖИВАТИ, ГОЇТИСЯ

заживати – гоїтися Дієсловом заживати часом послуговуються не з його значенням: “Фронтові батькові рани довго заживали” (з газети). Але українська класична література та народне мовлення надавали цьому слову іншого змісту: “Зажила вона собі слави доброї панночки” (Ганна Барвінок), “Йшов на село я не грошей зажити, А щоб і Богові й людям служити” (Яків Щоголів). Коли мовиться про рани та виразки, тоді треба ставити дієслова гоїтися, загоюватися: “В Натусі серце ще трохи нило, як ниє болячка, котра вже гоїться” (Іван Нечуй-Левицький), “Загоїться, поки весілля скоїться” (Матвій Номис).

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик») 

ЗАЗІХАТИ, ПОСЯГАТИ →← ЗАДУМА, ЗАДУМ

T: 0.09445382 M: 3 D: 3