ПОЛУ, ПІВ, НАПІВ

1. Пів- і напів- Не всі мовці знають, у яких словах треба ставити компонент пів-, а в яких напів-. Тож запам’ятайте правило. До складу дієприкметників, що передають неповноту охоплення якимсь станом, входить напів, а не пів-: напіввідчинений, напівзабутий, напівзруйнований, напівроздягнений. Ту саму тенденцію спостерігаємо і щодо прикметників: напівавтоматичний, напівголий, напівживий. В іменниках напів- доречне там, де перша частина слова показує, що предмет чи жива істота не мають усіх ознак, якими характеризується об’єкт, котрий виражає друга частина. Приміром: напівчагарник, напівсировина, напівтемрява. А компонент пів- виступає тоді, коли утворює нове слово, що не означає ні частковості стану, в якому перебуває предмет (як, наприклад, бачимо в лексемах типу напівзруйнований, напіводягнений), ні частковості притаманних йому рис (як у напівфабрикат). Іменник з пів- не має кількісного значення: півпідвал, півпальто – це не половина підвалу, не половина пальта. Півпідвал і підвал – видові поняття, що об’єднуються родовим поверх (сюди входять ще бельетаж, перший, другий, третій і дальші поверхи, мансарда). Так само півпальто і пальто, котрі є найменуваннями різних виробів, охоплює родове поняття верхній одяг (до якого також належать плащ, куртка, кожух, дублянка тощо). Щоб легше розпізнати форми з пів- і напів-, варто застосувати такий прийом: якщо перший компонент слова можна замінити прислівником наполовину, то воно утворюється з напів-. Приміром: наполовину людина (з міфології) – напівлюдина, наполовину провідник – напівпровідник. А коли цей компонент за змістом неможливо замінити лексемами наполовину або половина (замість півпідвал не скажемо ж “наполовину підвал” чи “половина підвалу”), то іменник годиться вживати зі складником пів-. Отож треба говорити і писати: напівсировина, напівсутінь, напівзабуття, напівдикун, але півчобіток, півфінал, півзахисник, півустав (один з типів почерку). 2. Півлимона і пол-лимона (рос.) Складні слова з першою частиною пів-, напів-, полу- пишуться разом: піваркуша, півгодини, півдюжини, півколо, півлимона, півмісяця, півогірка, півострів; напівавтомат, напівпровідник, напівпродуманий, напівсонний; полукіпок, полумисок. Тоді як у російській мові правопис слів із пів- інший: пол-лимона, пол-яблока. Перед власними назвами ця частина пишеться через дефіс: пів-Києва, пів-України, пів-Європи, пів-Америки. Іменники з основою на губний приголосний (б, п, в, м, ф) із пів- подаються через апостроф: пів’їжака, пів’яблука. У деяких зворотах пів- уживається окремо: пів на шосту, пів на десяту.

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик») 

ПОЛУЧКА, ВРЕМ’ЯНКА, ГРУЗ, ГРУЖЧИК, ПРОРАБ, УГОЛЬНИК, ЗАПЧАСТІ, КАМЕНЩИК, ВОЛОКИТА, ПОВОД, КРИША, КРАНОВЩИК, ЗАГОТОВЩИК, ЗАКРОЙЩИК, ОТВЬОРТКА, ДОВІРЕНІСТЬ, НАЛАЖЕНИЙ, БУВШИЙ, КРАСИТИ, ЗВЕРХ ПЛАНУ, СТОЛОВА, ЇДАЛЬНЯ →← ПОЛОВИННИЙ, ПОЛОВИНЧАСТИЙ

T: 0.124432632 M: 3 D: 3