ОСОБА, ОСОБИСТІСТЬ

особа – особистість Часом цих іменників не розрізняють і пишуть: “Особа автора виявляється в доборі теми і в характерних, тільки йому властивих образах”, – або кажуть: “Ви наговорили мені багато образливого, прошу без особистостей!” Слово особа, наголошував Борис Антоненко-Давидович, означає одну людину, індивід: “Він сам, своєю кругленькою особою, стояв, зігнувшись над пательнею” (Михайло Коцюбинський). Коли ж мовиться про багатьох людей, ця лексема в множині заміняє кілька інших слів – чоловік, душ: “На нараду прийшло чимало осіб, але тих, кого хотіли бачити, й не було” (з живих уст). Буває, воно править за відповідник до російського личность, наприклад, у фразі: “Що за підозріла особа ?” Слово особистість означає індивідуальність людини, сукупність її духовних і фізичних властивостей: “Авторську особистість не піддаватимеш остракізму, виганяючи її з вірша, де вона в ньому існує на правах ліричного героя” (Євген Гуцало). Тим-то й у першому реченні треба було написати: “Особистість автора виявляється...”, а в другому сказати: “Прошу без особистих образ!”

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик») 

ОСТАННІЙ, ІНШІ, РЕШТА →← ОСНОВАНИЙ, ЗАСНОВАНИЙ

T: 0.105878254 M: 3 D: 3